Не варто озиратися назад!
І жити зі скелетами в минулім…
Там все без змін, лише тебе нема…
Це місто-привид, про котре забули…
Покинули… По світу розбрелись…
Життя - гастролі, клоуни - в пошані…
А ти стоїш на станції "Колись"...
З потертим рюкзаком знакі́в питання…
Для чого розгрібати кургани́
Старих відносин? Там - лише отрута!
Не відновити спалені мости…
Нема того, що можна повернути…
Не треба повертатись у місця,
Котрі тебе зробили нещасливим…
Переживати знов "день бабака",
Псувати сьогодення негативом!..
Усе минеться, при́йдуть світлі дні!
Якщо закрити ті злощасні двері…
(І аватар в мережах - заміни!
Усіх дістав "Останній день Помпеї"!..)
На рівень вище сходинка буття
Тебе піді́йме з досвідом уроків!
Не варто озиратися назад!
Хай у минулім лишаться пороки…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919588
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.07.2021
автор: sandra martini