Сашку Обрію
Ти махаєш твердою сокирою,
а у них і без тебе — переляк і сум.
Нумо спробуй наповнитись вірою,
коли з Б-гом спілкуєшся лиш через Зум.
Ти махаєш своєю сокирою
На очах покоління панічних атак.
Нумо спробуй наповнитись вірою,
коли Б-г — маркетолог, тож — майже мудак.
Тільки — пошепки, символом, натяком
донесеш ти до них невеселе й страшне.
Проспівай свою думку Монатіком
і народ її з тельбухами проковтне.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919524
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.07.2021
автор: Артем Падалкін