Площ розпечені пательні.
Блякла вицвіла блакить.
Тоскне звалище тотемів.
Крик приречених рокит.
Спека – гостра, мов аптека.
Погляд – камінь у Дніпро.
Села – вилиці ацтека.
Я – блукаючий нейтрон.
На ацтецькій мертвій мові
щось джеркочуть катери.
Гаснуть в київському морі
циркуляри катерин.
В розхвильованій натурі
глушить хвилі водна гладь.
Зріють свіжі авантюри.
На новий, мажорний лад.
© Сашко Обрій.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919453
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.07.2021
автор: Олександр Обрій