Яке життя чарівне й прОсте! Хтось є мудрішим серед нас,
Не будь у ньому лише гостем… А хтось романтик - зорепаду вірить!
Люби, твори добро і зЕрно сій - Життя чарівне без прикрас -
Не довгий життя кожного сувій. Й людей однаково не треба мірять!
* * * * * *
Яка ж бо швидка часу мить Я не є те бадилля,
Ще в грудні, здавалося – він стоїть, Котре від вітру гойдає.
У червні сонце лиш майнуло - Я – просто жінка,
Уже пів року – як не було… Яку чоловік кохає!
І покотився день Головне - бути стежкою,
на убуття… Що додому повертає…
Бо таке є життя, У час скрути, та лиха -
таке життя… Людські душі зігріває.
* * * * * *
Людина рішила – піду у світи - Як важливо знайти свій шлях -
Не зупинить її бездоріжжя, Щоби зерном родючим в полях,
Грізні застороги й розведені мости. Щоб світанковою зорею
Не указ – наказ, чи слово лукаве, Під кохання мелодію:
Бо у світі тім широкім – цікаво! - Будь завжди моєю!
* * *
У кущах смородини і порічок попримощувалися п’ятирічна внучка, бабуся і дідусь. Обривають ягоди.
Внучка хвилин з десять у своє маленьке відерце обскубує ягоди, потім начинає нудитись, балується, розказує свої дитячі пригоди…
- Аню, каже дідусь, за цей час, що ти торохтиш і балуєшся, уже могла б три таких відерця нарвати.
- Фантазер ти, дідусю- засміялося внуча.
* * *
Обриваємо ягоди. Внучка грається у дворі. Прибігає в сад.
- Дідусю ти ще не втомився?
- Та... вже трихи є, - каже дід.
- Так встань! Я сяду на твій стільчик.
В.Ф. - 07.07.2021
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919447
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.07.2021
автор: Веселенька Дачниця