Невиплакане небо
Землі грозило громом,
Ховалося ганебно
За хмарові узори.
Спеко́та попринишкла,
Повіяло духмяним,
Натягували віжки
Пери́сті каравани
І мчалися галопом,
Мінливі та нестримні,
Грімниця билась лобом,
Іскрилася зміїно,
А сонце ясночоле
Пішло собі спочити,
Хоч справ іще – доволі:
Ось-ось екватор літа.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919402
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.07.2021
автор: Оксана Дністран