Як одкровення, явлене спересердя,
Виринаєш ти,
Мов із піни.
Все новіє, розмиловиднюється,
Ймення моє довшим стає на одну літеру.
Вічності не сподіюся, але, може, буду князівною,
Чи матір'ю багатьох.
Ніхто не знає, що буде,
Яким видивом або маревом
Стане завтра,
Як тепер не розгубитися,
Коли глузд котиться намистинами.
Кораловими, білими, сірими,
Чорними.
Вони лускають шумом об підлогу,
Регочуть заливчасто, мов діти.
Помовчіть або стихніть.
Боліти вже перестало.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919274
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.07.2021
автор: Олена Ганько