Захід сонця багряно-жовтий
Виливав свою кров на пів неба,
Поступово запалював обрій
Язиками драконів пекла.
Шматував обгорілі дерева,
Рвав обвуглені тіні і кидав долі,
Розтікався пекучою лавою,
Простягався за місто і далі...
Жер високі будинки, облизував вікна,
Він котився по стінах їх зблідлих,
Що у їхніх очах відбивалась Іскра,
Хмари з вин за це підіймали келих.
За пожежу, що скоро згасне,
За можливість життя день у день
І за темряву, що настане,
І за завтрішній ранок і день.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919219
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.07.2021
автор: Тетяна Романів