Місто мліє під пекучим сонцем,
розморилось, розповзлось сегментами.
Затулившись шторами, віконця
прохолоду відшуковують моментами.
А пожухлі трави марять дощиком.
Хоч краплинку свіжості омріяну
виглядають з неба, де хмаринками
вітер забавляється замріяно.
Сам уже здивований відсутністю
літніх злив у цьому мегаполісі
і, хоча б своєю вже присутністю
трішки охолоджує навколо все.
Ну а люди мають бути в тонусі,
всупереч спекотним дням і клімату.
На тролейбусі, авто чи на автобусі
відстані долають по периметру.
Лише вечір трішки жар притишує
променадом по вечірніх вулицях.
Прохолодою ледь - ледь притрушене
місто спить у сяйві зір примружених.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919082
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.07.2021
автор: Tanita N