Зелений гай... так вабить до себе,
Вкотре пройдусь по буялих травах,
Поміж дерев павук гніздо плете,
Все і скрізь тоне в яскравих барвах.
Від води відблиск, де сонця промінь,
Приліг цілунком, мов у колисці,
Вже розплескалась по яру повінь,
Що не сховалась у цім озерці.
А над обривом молода верба,
Купала віти, тихенький шепіт,
Лягла зненацька, під корінь журба,
Ой, як вціліти, холодний трепіт.
Пориви вітру раптово вщухли,
Немов почули її сумління,
Під сонцем брили злегка підсохли,
Ледь - ледь вклонилась та це ж спасіння.
Вже й спів пташиний, в гаю лунає,
Дзвінкоголосий щебет навкруги,
Нехай же смуток, всіх оминає,
Тонуть у квітах млисті береги.
29.06. 2021р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918951
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.07.2021
автор: Ніна Незламна