Для нас домівка листя і трава,
Зручна перина, стелена байдуже.
Ця стеля надто око мені мружить,
Засне хіба в шоломі голова?
Жона шепоче: "Гюнтер ну одужуй".
Запахло двором, Австрія, тепло.
"Подай ціпка синок, від мотоциклу",
Йому бадьоро й лагідно я крикну,
Він кидає.
Вдягаю.
Загуло...
У голові, далеко усе зникло...
В шоломі різні множаться думки,
Між кулею бар'єром і життєвим.
Солдатами траву оцю застелим,
Покидаєм тіла, немов ціпки,
Нехай гуде земля, яку населим.
Це небо буде мружити Як-2,
Слова з трави: "Ну Гюнтере, щасливо..."
І бомби наче келихи і пиво,
Розбризкують до смерті чи Різдва?
Гримлять у святі кухлі галасливо.
І ми лягли в Карпатськую траву,
У чорноземи стріляно всі кулі.
Цілунки шкода лишити у мулі,
Дружину,
Сина,
Австрію нову...
Трава і листя...
Дні давно минулі.
Олег Купрієнко © 08.05.2018р.
поезіяОК
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918889
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.07.2021
автор: Олег Купрієнко