Блакитне небо у мереживі із хмар…
Моргає сонце стразами проміння…
Ми начебто в театрі із примар,
Де кожен бачить лиш свою картину…
На сцені із фантазії й чудес
Пливуть хмарки́-бара́нці в небуття…
Вони - межа гармонії небес
З земною турбулентністю життя…
Одвічні о́брази художника й митця!
Для когось - тінь, для інших - надихання…
А що, як це - одна із мов Творця?
Посла́ння-відповіді на душі питання?..
А може хмари - виплеск почуттів?
Легкі, пухнасті - виткані з любові…
З романтики - рожево-пурпурові…
А грозові - це наша злість і гнів?..
Хай гнів розчинять крапельки дощу!
Зійде веселка радості й віднови!
Я з хмар натхнення неба зачерпну
Для творчості, поезії, любові…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918542
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.07.2021
автор: sandra martini