На пероні – стальні коні
І серця гарячі!
Хтось сміється, бо є радість,
А хтось гірко плаче
На пероні – шум і галас,
Нічого не чути…
Із миленьким попрощалась,
Як же мені бути?..
Як же вижити із дітьми
У лиху годину?
Щоби миром закінчилось,
Щоб Бог не покинув...
Стальні коні заіржали -
В сторони помчались,
А ті люди, що тут були
Тай порозбігались.
На пероні – шум спадає -
Стою німотою…
Чи зустрінемось, коханий,
Ми іще з тобою?
Дай же, Боже, мені силу
Це лихо здолати,
Щоби милий тай вернувся
До рідної хати,
Щоби кожная родина -
Від заходу до сходу,
В своїм домі щастя мала
У будь-яку погоду.
На пероні - виру життя,
Яскраве й не дуже...
Руку теплу – на плече
Ти заспокойся, друже.
На пероні – як усюди…
Хтось очі відвертає,
Мов за бороду взяв Бога -
Щасливий, що тримає.
Ти, людино, зупинися!
І не гніви Бога…
Дуже коротка життя мить –
Всім нам до порога…
В.Ф. - 02.07.2021
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918468
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.07.2021
автор: Веселенька Дачниця