Звітність

 Про  невблаганність  часу  написано  багато,  певно,  навіть  більше  ніж  про  кохання.  Це  схоже  на  форму  популізму,  та  вибір  теми  завжди  зводиться  до  цих  двох  стовпів  графоманства.  І  якщо  через  тему  кохання  проходить  кожен  творець,  бажаючи  того,  чи  ні...то  жорстокий  час  постає  у  творах  лише  "щасливчиків".  
 Я  живу,  чи  радше  жив,  досить  яскраво  та  химерно.  Це  не  моя  власна  ідентифікація,  адже,  як  на  мене  --  життя  було  звичайним,  та  розповідаючи  будь-яку  з  своїх  історій  оточенню,  викликав  у  них  купу  емоцій  та  вражень,  можливо,  вражень  навіть  більше  ніж  у  самого  героя.  

 "Чи  був  я  у  дитинстві  вже  тим,  хто  постає  між  рядками  спогадів?
 Чи  зараз  я  відчуваю  себе  тим,  що  творив  це  усе  в  минулому?"

   Однозначного  відмежування  від  нього  у  мене  немає,  та  в  той-самий  час,  однозначно,  й  немає  помітної  схожості.
   Сподіваюсь,  що  хоч  ситуації  відбувались  насправді,  бо  власна  недовіра  вже  навіть  там  шукає  фіктивність.  Я  міг  би  уточнити  у  когось  з  дійових  осіб  тих  спогадів,  та  на  щастя  чи  на  жаль,  я  завжди  несвідомо  підчищаю  контакти.

                                                                                                                   *      *      *

   Я  міг  би  спробувати  знайти  кількох  з  них  у  соціальних  мережах,  усе-таки  людство  розвивається,  та  зустріч  з  минулим  не  стала  простішою  чи  реальнішою.  

 Я  міг  би,  та  час  усе  йде...

   Яким  би  не  був  захопливим  похід  --  ти  вже  добрався  до  вершини.  Це  не  твій  максимум,  просто  кінець  локації.  Усі  провідні  особистості  людства  радять  не  повертатись  назад,  але  що  ж  робити?!  

Ось  він,  Я.  Стою  на  урвищі.  

   Позаду  усе  що  було,  попереду  нічого,  навіть  клаптику  простору,  на  якому  можна  просто  встояти  -  немає.
   Я  би  міг  довіритись  ідеалістам-романтикам  та,  наважившись,  стрибнути-полетіти..,  але  ми  не  в  Діснеївській  мультиплікації,  а  політ  обмежиться  транспортуванням  мого  Я  до  підніжжя  цієї  ж  гори  з  бонусом-травмами.

                                                                                                               *      *      *

   Тому  усе,  що  залишається  -  сидіти  тут,  чекати  на  щось,  чи  на  когось,  себто  на  розширення  можливості  вибору..,і  аби  просто  так  не  витрачати  ресурс  жорстокого  часу  --  оформляти  звітність.  

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918446
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.07.2021
автор: Терпкий Післясмак