Вночі розлився, широко Лиман,
Відображались у нім зірниці,
Легкою димкою, стеливсь туман,
Він заважав лісовій куниці.
Їй би пробігтись по всій окрузі,
Зустріти сонце, всміхнутись ранку,
З дупла гайнути й радо на лузі,
Втішатись літу, зробить зарядку.
Та під деревами давно вода,
Лиман розлився увібрав зливи,
Вона ж звірина жвава, молода,
Повеселитись, жаль, неможливо.
Не зловить жаби, не її біда,
Вмить полювати(летить) на птахів,
Біля гнізда, вже яйця поїда,
Досить хитренька, не має страхів.
Вночі розлився широко Лиман,
Схопила гілку, що над водою,
І розганяє, гойдає туман,
Грайливо тішиться, знов собою.
11.06.2021р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918402
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.07.2021
автор: Ніна Незламна