Мала Батьківщина
Чи совість десь, чогось проснулась,
А вже проснувшись, схаменулась.
Та стала мучити - довбати,
Та так, що вже й вночі не спати.
Питає: Що мовчиш людино?
Либонь забув, що є Єдина,
На всій вселеній, всій Землі,
На Сонці, Світлі і у Млі.
Що є Єдина Батьківщина.
Це те село - де ти родився,
На світ цей Божий там зʼявився,
Де перший раз почав волати,
І груди мамині сосати.
Пізнав, що цей великий світ,
Не лиш до Батьківських воріт.
То ж голосно, для всіх скажи,
І всьому світу докажи.
Що є Найбільша Батьківщина.
Бо навіть жаба он кво-коче,
Бо теж хвалитись мабуть хоче,
Болотом. І не чиїмось.
А ми себе соромимось.
Бо є Найкраща Батьківщина.
Чого ж соромишся селюче?
Ти бачив світ, та те болюче,
Стернею що кололо пʼяти,
Ти знаєш це, чужим не взнати.
Бо то є Рідна Батьківщина.
А може ти забув свій рід?
І трав весняних первоцвіт?
Коли в чужих краях тинявся.
З людьми своїми геть не знався.
Забув Найбільшу Батьківщину???.
Ні – знаю й люблю свій Народ,
І чую “ґвалт” весняних вод,
Акацій білих первоцвіт,
Я плоть як є – селянський рід.
Бо є Єдина Батьківщина.
Село на перехресті балок,
Ту гору де займався ранок,
Ті сонячні ясні світанки,
Вітрів ті куряви і танки.
Бо в тій Єдиний Батьківщині:
Жили Куряни і Москвити,
Смоляни, тай чому не жити,
Були зі всеї УкраЇни,
Ще й молдавани і румини.
Була Єдина Батьківщина.
Всі пережили лихоліття,
Найбільшої біди століття,
Полковник був і був комбат,
Зі ста дворів – два ста солдат.
Бо була Спільна Батьківщина.
Був свій поет і свій художник,
Був шорник, геній і “сапожник”.
Був свій бандит і був свій злодій,
Веселих автор був пародій
Але то все одна сімʼя,
І в ній жили і ти і я.
То була Добра Батьківщина.
Пропала Батьківська оселя,
І прахом стала біла стеля,
Пішли джерела із криниці,
Не стало чистої водиці,
І лиш на старому “погості”,
Дідів там наших тліють кості.
А люди, рідні і знайомі,
Тепер нам зовсім невідомі.
О наші люди, добрі люди,
Де ви тепер, тепер ви всюди.
Де ти, Єдина Батьківщина???
04.03.2005г. © В. Небайдужий.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918392
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.07.2021
автор: Небайдужий