А вам не хочеться бувати «поза зоною»,
Щоби ніхто нічим не турбував?
А бути білою-пребілою вороною,
І щоб за це хоч хтось та й шанував?
А довго мріяти під стук коліс у потязі,
З вікна вагона споглядати світ?
Чи йти в зручнім, хоч зовсім зношеному одязі,
Босоніж – без кросівок, без чобіт?
Вам би хотілось у дитинство повернутися,
Вмочити в воду й цукор сірий хліб?
До когось, серцю дорогого, пригорнутися,
Щоб тиша і ніяких більш осіб?
А в мушлю, часом, не хотіли заховатися
Й дрімати під листочком лопуха?
А грюкнути й назад не оглядатися,
Як допекла годинонька лиха?
Вам хочеться?.. Вам хочеться… Вам ще щось хочеться.
І спогади… І повно дум та мрій…
Вирують почуття, емоції клубочаться…
Ви живете́. Ставайте в звичний стрій!
© Галина Брич
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918094
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.06.2021
автор: Галина Брич