22. 06. 1941. – 22. 06. 2021.

Сорок  перший…  Неділя…  Червень…
Добігала  ніч  до  кінця,
Коли  раптом,  немов  знічев’я,
Вража  куля  вбила  бійця…
Й  закипіло  все,  запалало
Другої  світової  вогнем,
Де  мільйони  життів  поклали…
Світ  і  досі  ще  не  збагне,
Із-за  чого  все  починалось,
Але  знає  ціну  боїв,
Миру  теж  не  всі  дочекались,
Загубивши  тіла  свої
На  фронтах  важких  і  Європи,
І  в  гулагах  СРСР,
Замерзали  в  снігах,  окопах…
Коба  ж  був  цього  
Режисер.
Хіба  можна  отих  забути,
Чия  пошта  лиш  «Польова»?
Хтось  безногий  вернувсь    –  розбутий,
В  сльозах  жіночка  –  не  вдова  ж…
Ними  й  діток  своїх  зігрівала,
Запрягалась  волом  у  плуг…
Мозолі  на  плечах  криваві…
Вождь  не  чув  про  це?  
Чи  оглух?!
За  межею  давно  солдати,
Хто  вернувсь  живим  із  війни.
Червня  день  двадцять  другий  –  дата,
Коли  стали  на  прю-  вони.
Знову  жезлом  війни  диригує
Ненаситний  лукавий  Кремль,
Він  смертей  людських  не  рахує…
Може  ж,  досить  уже?  
Харе!*
23.06.2021.
*  –    харЕ    –  те  саме,  що  “досить”,  “годі”.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918091
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.06.2021
автор: Ганна Верес