[b]Красива дівчина росла у своїх мріях;
Пливла за течією і жила.
Роки минали у її надіях;
Вірою в краще була сповнена душа.
Нізащо ображала її доля;
Були і відчай, спогади, сльоза...
Хоч має вроду, витримку і волю;
Та в підсумку не більш як пустота.
Чом так стається, що просту порядність;
Не завжди люди дарували їй?
Вона достойна у житті на радість;
І має безліч самих світлих мрій.
На перекір незвіданності й страху;
Своє серденько знову залікує.
Хай йде весь негатив як прах до праху;
І голос мій іще весь світ почує!
"Я стану вище!", - так собі сказала;
Над своїм смутком й пам'яттю невдач.
Із честю я все це подолала;
Немає болю ... то був останній плач!!
Аж раптом тихо й затишно так стало;
У серці її щирому й думках.
Барви життя для неї знову забуяли;
Щастя ще буде, та не лише у снах!) [/b]
©D.A.R. (Скопець О.)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917970
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.06.2021
автор: D.A.R.