Ти ввірвавсь в затуманений ранок,
В мій тривожно-сполоханий сон.
Сипнув в груди цілунком жаринок,
Лоскотав сивину біля скронь.
Розтікався серпанком по тілі
У чутливому сплеску сердець.
І спадали окови несмілі,
Душі линули ввись, до небес.
І у щасті вмлівали все ціло,
Соловей їм услід щебетав.
Де кохання, - відсутнє мірило,
Там і крихкість, й гранітний кристал.
Там немає кордонів пізнання,
Глибина розсуває світи.
Чиста віра, прощання й чекання,
Божа поміч ту даність нести.
27.06.21
світлина автора: Валентина Ланевич
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917968
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.06.2021
автор: Валентина Ланевич