[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=rRbyZ3eD-9M[/youtube]
[color="#002fff"]Над морем віє вітер…І, до речі,
Таке трапляється, бува, надвечір,
Коли в смерканні мандрівцем невтомним
Він, вільний вітер вечорових вогнищ,
Що дме шляхами власної омани,
Влітає в марево до снів осанни!
Летить в зелену глибину листов’я,
Дає пульсацію морським просторам,
Мов птах,тремтінням збуджує всі ниті,
Читає власні, вітрові,молитви…
І десь,понад суворим океаном,
Злітає в надвечірнє море марень,
Зникає в золотисто-сірих хмарах...
Серед свічад і зі́рок пломенистих
Збирає мрій розсіяне намисто...
[/color]
.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917954
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.06.2021
автор: Irкina