Так зачаровує місяць,
Так викарбовує пам'ять...
Тільки своє, мабуть, лишить,
Лиш з навіженими марить...
Марить приємнеє пекло,
Світлом жаги не прикрите,
Марить і іншії перли,
Що притаманнії літу...
Так, зачаровує, вкотре,
І підіймає світлини:
Свято - південнеє море
Та диво-день ледвеплинний,
Радість яскравих коралів,
Світло в очах незабутнє,
Пляжі піщані на Балі,
Я, та і ти в своїй сукні...
Місяць дивує красою,
Ніби у нас, в Україні..
Ніби?.. Чи знову росою
Сон сповиває-навіє..?
...Дивна та ніч-колискова -
Мрії так вірно наснить нам...
Місяць милується знову...
Знову чарівнеє літо...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917542
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.06.2021
автор: Володимир Науменко