Сховала голову в латаття,
Лиш білий вигляда вінок,
Вдягла зелене диво-плаття
І утворила островок.
Я доторкнуся до лілеї,
Вдихну небачену красу.
Як часто марю в снах я нею,
Немов спиваю всю росу.
Вона тихенько усміхнеться –
Царівна озера, і квит.
В воді не в’яне і не гнеться,
Найгордовитіша із квіт.
9.06.2012.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917440
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.06.2021
автор: Ганна Верес