В обійми Стрийські впала вся огорнута пісками
Доріг, що вкрились курявою зболених чекань,
По них брела задумливо, то бігла вже роками,
Уздовж курганів створених із мрій і сподівань...
І Стрий зустрів так трепетно, немов свою дитину,
Мов донечку ріднесеньку з любов'ю обійняв,
Відвів в зігріту щирістю і друзями хатину,
Де чай з добра і радості в горнятку парував...
І тут завжди так затишно, так добре до знемоги,
Своя серед своїх живу в негаснучих серцях,
Тут гріють ноги батьківські, старесенькі пороги,
Що всі в квітучих спогадах, неначе в чебрецях,
Які так пахнуть свіжістю і рідною землею,
З букетом із яких крокую сміло в майбуття,
В обіймах Стрийських, лагідних лишаючись душею,
Бо тільки в цих обіймах буде тепло все життя...
***
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917348
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.06.2021
автор: Sukhovilova