Бурштиновим відтінком мідної пори
Згорає обрій в світі задзеркалля…
Сховалось Сонце в чорній манії гори,
А промінь втік крізь темряву до раю.
Сполохалися вітру темно сині хвилі, —
Побили плечі об німу скалу.
Ковзнули в темряву у ті багряні милі,
Ковтнувши в себе всю земну жагу.
Посіло небо срібним капюшоном
На ту остиглу в водах сивину,
А море далі пОлилось в пустелю
На ту бездонну чорну давнину.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917293
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.06.2021
автор: Олег Крушельницький