Роки невпинно , йдуть та йдуть…
Ми заклопотані – щасливі,
А поряд мре невинний люд,
Рахує лічені хвилини.
Коли байдуже – біжимо,
Будуєм плани на майбутнє...
Та ніби й горя не було,
Але ж воно завжди присутнє.
Десь мати недопила сліз,
Бо діткам не достатньо їжі.
Хтось побратима не доніс,
Комусь на серці рани свіжі.
Хтось запиває коньяком
Шматочки в’яленого м’яса,
А хтось під тином за кутом
Ковтає крихти з того фарсу.
Хтось начепив червоний хрест,
На горі масло заробляє,
А хтось окраєць не доніс,
Бо все роздав, бо милість має.
Така в нас радість та печаль,
Такий наш світ, а в ньому правда.
Одні на щастя, іншим жаль,
Бо хтось від серця – хтось бравада!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917290
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.06.2021
автор: Олег Крушельницький