Вимогливі губи по тілу настійно: «цілуй!»
А як милува́ти, як пам’ять підсовує: «вдарив»?
Якщо обів’юся – накинеться знов яничаром,
На мить піддаюся зрадливому плоті теплу.
Найменша клітина волає нестерпом: «зажди!»,
Рвонутись назустріч благається в кожному нерві.
Збираю розсипані полем розірвані перли
І жилка пульсує на шиї: «найкращим є ти».
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917196
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.06.2021
автор: Оксана Дністран