Це вже було, фінал мені відомий,
Та не накажеш серцю не зважати
На всі твої відточені прийоми,
Лукаві погляди, й такі дотепні жарти.
Ти мов диявол спокушаєш влучно,
Полон твій вабить сяйвом загадковим.
У масці янгола ти граєш так блискуче,
І я здаюсь покірно, і без бою.
І я тону, я падаю у прірву,
В твоїх обіймах хочеться вмирати.
Я знаю, буде боляче і гірко,
Та не накажеш серцю не кохати.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917162
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.06.2021
автор: Ірина Федорів