Я бачила страшні вітрила смерті,
У муках розтавання із життям.
Що це змінило у мені відверто?
Та в дідька все чим я раніш жила.
Свідомість намагається сховатись,
Що зветься розум прагне утекти,
Але твій вибір стати ескулапом
Не дозволяє відвернутись і піти.
Моральні сили відганяють відчай,
Фізичні вкладені в мішок Амбу,
Уява в ці моменти безгранична,
Надія тільки нудиться в кутку.
Я вдячна богу серед цього жаху,
Що там у ліжка я все ж не сама,
Що поряд є підтримка чоловіча
І впевнена людська рука.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917049
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.06.2021
автор: Вікторія Левківська