Краса незабудок і жовте латаття,
Я їх пам'ятаю у себе на платті.
Це плаття, матуся мені дарувала
І ніжно до себе мене пригортала.
Рости й будь щаслива, ріднесенька доню,
А я тебе завжди до себе приго́рню.
Ти будеш красива, неначе лебідка,
Всім хлопцям на диво, рости моя квітко...
Роки - за - роками так швидко минали,
Для донечки справжню красу дарували.
І стала вродливою наче та квітка,
Лише́ на гуляння виходила зрідка.
Блакить незабудок в очах відбивалась,
У красеня - хлопця вона закохалась.
Ті чорнії брови і карії очі,
Заснуть недавали їй кожної ночі.
Кохання палало у серці вогнями,
Вона на гуляння просилась у мами.
Поглянула мама на доню, всміхнулась,
Сльоза їй на очі чомусь навернулась.
Іди моя квітко, коханий чекає,
Ондо біля плоту, щоночі співає.
А вранці, букет незабудок на лаві
І жовте латаття в промінні яскравім...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916978
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.06.2021
автор: Тетяна Горобець (MERSEDES)