у безсоння немає обійм
заплющені очі не спіймають снів
тиша може сказати більше
ніж гурт голосів
хвилинні краплі безсонних ночей
стікають в цілини забутих днів
заповнюють пустоші згаяних років
стають морями байдужих до часу поколінь
вона хотіла
аби ті краплі
покрили морем
всі невдалі сюжети
вона хотіла
більше не бачити
тих нав'язливих снів
які не полишали її вдень
вона знала
що колись
теж стане тим місячним морем
і буде заколихувати себе хвилями
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916939
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.06.2021
автор: Lucre