Свіча стояла на столі,
Думки таємні рвали душу.
А він листа писав її
І посилав в осінню тишу...
Ти у душі моїй одна.
Найкраща і така бажа́на.
Всміхаєшся немов весна
Із світлим іменем Світлана.
Коли у небо я дивлюсь,
Блакитні очі твої бачу.
Я в них, мов в озері топлюсь,
Ти чуєш люба, дощик плаче...
А разом з ним, моя душа,
В самотності усе страждає.
Тому й пишу тобі листа,
Бо ж серце до сих пір кохає.
Ти тільки лист мій прочитай,
Як сонце зійде на світанку.
І відповідь, кохана дай,
Чекатиму її - Світланко...
Свіча стояла на столі,
Вона не гасла, а горіла.
Він образ не забув її,
А ніч, на картах ворожила...
Автор Тетяна Горобець
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916880
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.06.2021
автор: Тетяна Горобець (MERSEDES)