МАУГЛІ. .

     За  мотивами    Редьярд  Кіплінг    «Книга  Джунглів»


Серед  сонячних  променів  в  листя  мареві
Серед  Джунглів  -  жорстоких  і  праведних  водночас  -
Жив  людське  дитинча  -  Жабенятко,  Мауглі  -
І  гарячі  вогні  пломеніли  в  його  очах..                

 В  Джунглях  Часу  нема  -  тільки  простір  Вічності,
Поглинає  усе  навкруги  -  ген  за  саму  смерть..
Понад  Часом  тут  Літо  в  його  величності
Чи  вологе,зелене  -  чи  в  спеці  усе  сухе

     Тут  цвіте  море  квітів  з  їх  ароматами  –
 Легкий  морок  від  запахів  лине  аж  до  небес..
 Навіть  квіти  тут  хижі  -  усе  нагадує  -
 Хочеш  жити  -  вбиватимеш  -  або  уб’ють  тебе..

Та  панує  скрізь  мудрість  старого  Пралісу
   Джунглів  вічні  Закони  свято  шануються  тут
   Суміш  плину  життя  з  рівноваги  й  хаосу  -
Як  річки  йдуть  у  море  –  зливається    в  Абсолют..                

     Чи  лежить  в  зелен-гіллі  безпечний  Мауглі
           Чи  іде  полювати  -  треба,такий  Закон  -
         Сповивається  спокоєм  і  -  нірваною  ..
     А  Багіра  з  Балу  стережуть  це  життя  -  чи  сон…

------------------------
Саме  в  сні  він  побачив  між  ночі  в  тропіках
Як  гойдається  в  ліжку  з  тонких  гнучких    ліан..
І  тримає  ці  гойдалки  в  сильних  своїх  руках
Чудо  -  Жінка  ..В  її  волоссі  й  очах  -  дурман..

Мала  гарну  поставу,  дивилась  лагідно  -
Так  хотілось  зігрітись,  втонути  в  очей  теплі..
І  сказала  йому  -  А  ти  хочеш,Мауглі,
Я  тебе  віднесу  поза  простір  небес  й  землі?

           І  гойдання,  і  злет  -  і  повітря  в  легенях..
                 Свіжість  неба  і  лісу  захватом  в  груди  б’є..
                       І  із  зелені  -  в  небо  -  і  знов  –  до  зелені  -
           Жабенятко  в  стрімкім  польоті  -  весь  Всесвіт  п’є  !

Дивна  жінка  з’являючись  -  знову  танула,
Все  ж  надійно  тримаючи  ниті  усіх  світів..
І  у  сні  тому  ясно  пробачив  Мауглі-
Що  вона  є  -  Майбутня,  котру  вже  майже  зустрів  !


Він  прокинувся  вранці  в  щасливій  усмішці..
Відчував  себе  всіми  Джунглями,  чув  їх  зов..
Та  тепер  вже  знав,що  зустрітися  мусить  він
З  довгокосої  жінки    силою  і  теплом  

Так  казав  голос  крові  -  чи  може  -  сама  Любов!









.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916876
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.06.2021
автор: Irкina