Душа,як пелюстка від білих квіток ,
Тендітна і ніжна, і дуже крихка,
Багато вітрів її можуть зламати,
Багато таких,що бажають лиш зла.
Біла і чиста душа серед інших,
Але таких в світі багато нема,
Тендітних, м'яких і добром оповитих,
Багато других полонила пітьма.
Зростає, пірнає під сонце до неба,
Буває в саду серед інших квіток,
А часом впаде, де нікому не треба,
Хто просто зірве, чи затопче за крок.
Буває в любові ,росте там де добре,
Під тихим дощем у безпечній землі,
А може туди прорости, знову вкотре,
Де байдуже іншим, зневажена всім.
Буває зростає в добрі, слів немає,
Та потім не треба ,летить у смітник,
Крізь квіти гуляють і топчуть, зривають,
І слід душі доброї безвісти зник.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916832
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.06.2021
автор: Вікторія Павлюк