Ти був, як вежа, строгий, недосяжний!
Губилась я в присутності твоїй,
Тремтіла, зашарівшись, і мовчала,
Хоч ти про щось буденне говорив.
Ти руку подавав по-джентельменськи,
Переді мною двері відкривав.
Я почувалася слабкою і маленькою,
Та ти цього, мабуть, не помічав.
В твоїй долоні затишно і тепло,
І я боялась викрити себе.
Не дихала, сповільнювала серце,
Що просто виривалось із грудей.
Твоїх очей я знала всі відтінки:
В них синє море і самотність криг,
А іноді в них ніжність голубіла,
І щастя виринало до зіниць!
Ти був чужим і рідним одночасно,
Минали весни, танучи у квітах.
Ти був моїм у снах, у мріях ясних,
Та не зуміла я тобі відкритись…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916816
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.06.2021
автор: Ірина Федорів