Не зіб'є дощ акацій ніжний цвіт.
Не полетить душа за пелюстками.
Торкнувшись раз, стікають краплі з віт,
У меланхолії втрачають тяму.
І блискавиця – вогнедишний змій,
Не змусить потьм'яніти білі квіти,
Що мерзуть у завісі дощовій,
Небес сльозами повністю омиті.
Сіріє змоклий захисник-паркан,
Все більше хата тулиться до нього.
Розбита шибка – як одна із ран,
Чекає дня нового, дощового.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916775
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.06.2021
автор: Вєра Євгеньєвна