Прокидаючись десь близько ранку,
Відчуваю, як щось щемить груди.
Згадки блимають безперестанку -
Треба просто узяти й забути.
Вітер грав з твоїм темним волоссям...
Погляд ясних очей-перламутру...
Мені це відпустить довелося,
Просто взяти і тихо забути.
Я один, ніби посеред поля,
В таємничії думи закутий.
Може, ти - то була моя доля?
Краще просто узяти й забути.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916642
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.06.2021
автор: Мирослав Бісаврюк