Моя надія щильно тулиться
цуценям до голодної матері,
Мій гнів википає в каструлі з вчорашнім борщем,
Мій розпач, трясця його,
під зливою в попелі жеврів,
Мої хробаки тривоги боялись чогось іще.
Я зірвав балаклаву загального божевілля
І з роздертим обличчям хапався за що тільки можна.
Гучно лаятись про порятунок бракло сил. Я
плюнув в руку, що не допоможе.
О, гаспидські покидьки сорому й совісті!
Ой лагідні заздрощів шмарклі на вусах блищать.
Паскудний сюжет маргінальної повісті
Іде з хробаками без солі хрін доїдать.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916640
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.06.2021
автор: Мирослав Бісаврюк