Вечір мружить повіки,
Посміхається тиша,
Від самотності ліки,
М’яти запахи пишуть.
Обертається небо,
Повнозоряним колом,
Говорити не треба,
Коли спокою поле,
Коли Всесвіту книга,
Ще не читана зовсім,
Й цвіркунова інтрига –
Ще далеко не осінь…
Пізній простір шепоче,
Щось вікам неозорим,
А на скроні і в очі,
Стиха падають зорі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916530
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.06.2021
автор: Стяг