Моя Матір довготерпить, милосердствує, не заздрить,
не величається,
не надимається,
не поводиться нечемно,
не шукає тільки свого,
не рветься до гніву,
не думає лихого,
не радіє з неправди, але тішиться правдою,
усе зносить, вірить у все,
сподівається всього, усе терпить.
Її віра в мою винятковість, мов те гірчичне зерно,
Що силою думки
Пересуває гори,
Палахкотить вічною оливою,
Щоб затишно було бути любленою.
Вперше мовлено,
Навіки закарбовано,
А що глибше - не для тих,
Хто звик озиратися назад,
Згадуючи гнів чи образи.
Улоговина серця, острів усієї душі,
Обрамлення зі сотень спогадів,
Те, що змушує бути
Попри всі вагання тут.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916510
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.06.2021
автор: Олена Ганько