[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=63YF-A6YmPg[/youtube]
Бровко поважний такий Пес,
Він був найстаршим на подвір"ї.
І всі казали - справжній Зевс,
Хоч часто морда була в пір"ї.
Він - грім і блискавка в одному,
Тікають швидко хто куди.
Він не пробачить тут нікому,
Як хтось посміє розбудить.
Поважно ходить по подвір"ї,
І заглядає тут і там.
А звідки це взялося пір"я?
От зараз я надам котам!
Та раз угледів білу Курку,
Неначе білий світлий день.
Ні! Більше схожа на Снігурку.
І остовпів, неначе пень.
Ганявся довго він за нею,
А та тікала, як могла.
Хотів назвать її своєю,
Та честь для Півня берегла.
Успів схватити за хвоста,
В повітря пір"я полетіло.
Була ця справа нелегка.
Чомусь так тіло все тремтіло.
Узрів це Півень кароокий,
Нащо чіпаєш не своє?
Ледь не лишив Бровка він ока,
То ж не чіпай, що моє є!
Поліз у будку мій Бровко,
Він діставав із рота пір"я.
Дививсь на Півня сторожко,
Так стало пусто на подвір"ї.
________________________
Розв"язка баєчки така:
Не будем схожі на Бровка.
Не треба пити із корита,
Якщо вода кимсь недопита...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916492
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.06.2021
автор: Н-А-Д-І-Я