[i]Моє життя, моя родина,
Найкращий в світі колектив!
Хвилює думка всіх єдина:
Чи буде в таборі дитина?
Без неї дім осиротів…[/i]
Стоїть, мов пустка: де ж ремонти?
І серце стиснуло за мить.
Принишк пансіонат навпроти –
Природа, зе́лені щедро́ти,
Весь край одинаком стоїть.
[i]Світ в карантині. Бракне коштів
На відпочинок для дітей.
Від них же йдуть дзвінки та пошта,
Та як це витримати можна?
Аж серце рветься із грудей.[/i]
Сумує заклад безголосий.
З ним вітер плаче, мов дитя.
І тягнуть сосни віти в просинь,
В день Вознесіння Бога просять
Вдихнути в привиди життя…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916419
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.06.2021
автор: Білоозерянська Чайка