Що за життя поклала на вівтар, те добре знаю,
Як знаю й те, що очі не ховаю від людей.
За зло, спричинене, нікого я не проклинаю,
Кажуть, що прощення, то сильних духом привілей.
Правда, пробачити, не значить, що усе забути,
Вважаю забуття за безшабашності порок.
Скільки пролито крові за роки, згадаймо, - Крути
І Колиму, і Січ, Схід у вогні, - важкий урок.
Нашу історію шматують за прагнення волі,
Бо духом вільні зроду козаки й плугатарі.
Ми - нація, ми - Україна, на власній ми землі,
Наша слава, праведність і горе - опліч в борні.
10.06.21
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916409
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.06.2021
автор: Валентина Ланевич