[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=i0xvdprt3aU[/youtube]
Димок, як змійка в"ється над багаттям,
Магічна сила втримує політ.
І довго ще горів з таким завзяттям,
Здавалися жаринки - довоцвіт.
Здіймалися його гарячі груди,
Живильна сила клекотіла в нім.
І це тепло розсіялось повсюди,
Все розтворилось в тиші цій німій.
Хто розпалив цю ватру життєдайну,
Кому в душі було замало так тепла?
Та тиша ця сховає чиюсь тайну,
У невідомність десь вона втекла.
Повільно притихав гарячий вогник,
І вітер утомивсь його тримать.
Десь відпливав самотній малий човник...
Чи буде той вогонь горіть, чи потухать?...
Як знать?..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916190
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.06.2021
автор: Н-А-Д-І-Я