Я про такого мріяла, як ти,
Але мені чомусь траплялись
То ледарі, а то ще пияки,
Які лиш жить нормально заважали.
Але коли нас доленька звела
І ти мені зізнався у коханні,
То серце, сповнене любові і тепла,
Пташам забилось. завмерло в чеканні
Чогось такого. щоби я могла
Щасливою нарешті почуватись
Та Жінкою.А ще плеча-крила
Надійної підтримки сподіватись.
І це усе ти дав мені в житті:
Любов. турботу. ласку й розуміння.
Тобі я вдячна й доленьці своїй,
Що дала шанс з тобою нам зустрітись.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916084
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.06.2021
автор: Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський