Відійду, як в засвіти, то не сумуйте,
У колі дружньому згадайте за столом.
Коли ж теплом обійме, мене відчуйте,
За вас я перед Богом битиму чолом.
У житті всього буває, як ведеться,
Якось, нестримно, слово вимовиш невлад.
Та, якщо похопишся, добром вернеться,
Собі не позволяй тільки життєвих зрад.
Зради чорнота - скверна на чисту душу,
Тягар, котрий стискає груди день при дні.
Там, де оаза, не залишайте пустку,
Шумлять хай ниви колосками наливні.
Нехай схід сонця вже тим приносить радість,
Що змога бачити у всій красі цей світ.
Нізащо не впускайте у серце заздрість,
Як та, щоб не сталось, ідіть вперед! Живіть!
06.06.21
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916031
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.06.2021
автор: Валентина Ланевич