Ми до колін застрягли у багні -
Живі і мертві, струни і пісні.
Нам до горлянок каша і брехня
І ворожнеча, й куля навмання.
Трамвайні рейки бігли у туман,
Заплакав хтось і сперся на паркан.
Коли прийшла вода, ніхто не чув,
Сестра десь зникла, старший брат забув.
Я скаженію люто кожен раз,
Коли дивлюсь з огидою на нас.
Втрачаєм розум, співчуття, сліди,
Майбутнє, ранок, день й таких, як ти.
[i]Спочатку твір мав назву "До Яни Дягілєвої", але потім я вирішив дещо узагальнити і розширити його суть, бо в цьому випадку Дягілєва є все ж таки більш збірним образом. Вірш є результатом враження від особи Яни, її творчості та трагічної загибелі. В рядках присутні алюзії до визначних пісень авторки, та загалом написаний у розмірі пісні "Мы по колено". [/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916005
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.06.2021
автор: Мирослав Бісаврюк