Ми мріємо про свій автомобіль,
Не знаючи який від нього біль.
Це ж найдорожчий мешканець в родині,
Що безсоромно тягне гроші щогодини.
Ми мріємо як зможемо кататись,
І краєвиди всі навколо роздивлятись.
Будемо добиратись до роботи,
Та їздити на дачу щосуботи.
І почали збирати гроші у носки,
Бюджет розподіливши на куски,
Ми ж на автівку гроші відкладаєм,
Омріяну годину наближаєм.
Ідемо на базар, купуєм лаха,
Не розуміючи, що там вже дали маху.
Бо доброго коня не продають,
А лиш погану клячу віддають.
Ми в захваті, бо мрія вже здіснилась,
І вся сім'я з машиною зріднилась.
Її всі люблять, вимивають, натирають,
А далі що чекатиме, не знають.
Проходе певний час - щось загриміло,
Десь під капотом неприємно засвистіло.
Бензин почав рікою утікати,
Масла двигун скажено став з'їдати.
Дружина і не мріє вже про хутра,
Бо почались новенькі пози Камасутри.
Інтиму вже класичного не хочеш,
І на машину по-тихеньку зуби точиш.
З машиною коханнячко вже шкалить,
І нерви і печінку немов палить.
Щоб не робив, але не іде тая кляча,
Хоч присідав і танцював, навколо скача.
І ось з'явилася в родини нова мрія,
Після машинного інтиму ледь не млія,
Віддати кляту тачку в нові руки,
Що безметежно мучаться від скуки.
І скажу так, що мрія та здійсненна,
Бо ця історія вже не така таємна,
А доброго коня завжди продати шкода,
Продати ж клячу - була б лиш нагода.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915827
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.06.2021
автор: jogasan