Нам разом так добре, все тихо та плавно
Й здається, що ми "саме ті".
Лиш іноді, зрідка, не знаю я звідки
Приходять думки ці сумні.
Мені так хотілося бути твоєю...
Не так. Бути всім. Цілим світом.
Природою, небом, твоєю землею,
Весною, дощем, теплим літом.
Нам затишно разом і ночі не темні
Та часом пекуча медуза
Пливе у ті самі куточки таємні.
Як жаль, що не я твоя муза.
Сніданок, вечеря, "Все смачно", робота,
Чекай, щось болить... Неважливо.
Грайливі коти, гарний фільм, вже субота.
І рідко шкребе щось зрадливо.
Хотіла б з тобою в зимові дні й літні
Сидіти десь дуже далеко,
Вивчати твої темні сторони й світлі.
Хоч це, мабуть, дуже нелегко.
Хотіла б я знати, коли ти йдеш спати,
Кого зустрічаєш у сні.
І де джерело натхнення твого.
Як жаль, що воно не в мені.
І що залишається? Тільки писати
Про мрії, думки, теплі спогади.
Як жаль, що мені не судилося знати
Про всі випадкові ці погляди.
Писати вірші без моралі і змісту,
Невідомі, ніким не схвалені,
Вірші про вогонь, що згасає, про місто,
Які, як і я, будуть спалені.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915769
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.06.2021
автор: Miss Devil