А дощ все йде.. Так тихо-тихо
По шибці краплі стукотять.
І сиві хмари, як на лихо,
Низенько над дахо́м висять.
Чого ж ти, люба весно, плачеш,
Невже не милий білий світ?
За зливами тепла не бачим –
З дерев дощ змив біленький цвіт.
Тож опустила вишня сива
Додолу гіллячко своє,
І скільки сонця не просила,
А те тепла все не дає.
Молила, навіть, дужий вітер,
Щоб сильно холодом не дув,
А той лиш краплі мокрі витер
І тихо далі промайнув.
Не плач же, веснонько-лебідко,
І не змивай квітучий цвіт,
Бо не зоглядишся ізвідки,
Як літо прийде тобі вслід.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915475
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.05.2021
автор: Ольга Калина