Проснувся ранок, гляну, любо,
Сонечко тче, вузьку мережку,
І по край неба злате жабо,
Вже проклада окрасі стежку.
А колір ніби водограї,
Ті веселкові, манять очі,
По землі топляться в розмаї
Я доторкнутись до них хочу.
Та тишу враз, рушать краплини,
Не знати й звідки взялись хмари,
Посеред неба, як щоднини,
Знов між собою ведуть чвари.
Напевно досить сперечатись,
І воду лити, аж через край,
Дозвольте сонцю усміхатись,
Хай блищить златом увесь розмай!
Долини вкриті, аж по вінця,
Дощик крап- крап, веселі гами,
Коли ж він врешті закінчиться
Щоб й ми потішилися з вами.
29.05.2021р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915360
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.05.2021
автор: Ніна Незламна